Водогін зі свердловини в будинок власноруч

Кесонами називають споруди, що використовуються для захисту водопровідних свердловин від засмічення (великих частинок сміття, різних забруднюючих речовин, стічних, талих та дощових вод) та промерзання. Іншими словами, основна функція кесону зводиться до облаштування своєрідною робочою камерою безпосередньо в ґрунті (у котловані) для того, щоб влаштувати на своїй ділянці водопровід із свердловини. З цієї камери і буде перекачуватися свердловинна вода, по системі трубопроводів подаватися в будинок. Водогінна вода може використовуватися не тільки для пиття – її також використовують при поливанні земельних ділянок.

Види кесонів для водопровідних свердловин

Основний матеріал для виготовлення кесону – залізобетон, але сьогодні виробники пропонують також і кесони з металу, поліетилену та поліпропілену. Щоб знати, як провести водопровід із свердловини, обладнаної кесоном, необхідно знати, які види кесонів бувають.

Кесон із залізобетону виготовляється найпростішим способом: беруться звичайні залізобетонні кільця (діаметр кілець – 1,5-2 м), які укладаються один на один, потім проводиться герметизація швів з водонапірного боку. Недоліком кесонів з залізобетону є складність монтажу, недовговічність конструкції та непрактичність.

Металеві кесони виготовляють з листової сталі (товщина листа – 4 мм), з подальшим антикорозійним обробленням: зовнішня поверхня покривається бітумом, а внутрішня сторона ґрунтується. Для додання більшої герметичності шви міцно зварюють.

Кесони з пластику (поліетилену, пропілену) мають товщину стінок до 20 мм. Це більш сучасні «винаходи»: герметичні, високоміцні, довговічні, не вимагають антикорозійного оброблення. До переваг можна віднести невелику вагу, відмінну герметичність, великий експлуатаційний термін, можливість монтажу вручну, невисоку вартість. Як правило, кесони з пластикових матеріалів застосовуються для облаштування водопроводу з свердловин в умовах високого рівня ґрунтових/підземних вод. А це означає, що вони є більш міцними, ніж металеві, та більш надійними, ніж залізобетонні.

Кесон для свердловини своїми руками

Як правило, кесон для свердловини власноруч споруджується тоді, коли потрібно забезпечити цілорічне водопостачання будинку, а не лише водопостачання в поливальний сезон.

Кесон для свердловини своїми руками

Отже, пробурили свердловину, кесон виготовили. Все. що залишилося – встановити кесон в грунт, щоб обладнати водогін зі свердловини. Що для цього потрібно?

  1. Вирити котлован розмірами 1,5×2 м (2 – це глибина круглого котловану), влаштувати на дні його подушку (шар щебеню з піском).
  2. Залити дно котловану бетоном, на який встановити обсадну трубу. Трубу згодом потрібно буде приварити до дна кесону, обрізавши її верхівку. Так ми отримуємо майбутню свердловинну конструкцію з приєднаною трубою, призначеною для виведення води.
  3. Після встановлення  обсадної труби встановити кесон та загерметизувати всі отвори, через які будуть виводитися труби.
  4. Кесон засипати ґрунтом, залишивши кришку люка кесону в межах видимості.

Кесони, обладнані «по повній програмі», можуть мати: насоси, гідроакумулятор, компресори, стабілізатор напруги, що передбачає захист від перегорання електродвигуна насосу, різними датчиками та електрошкафами, водопідіймальними механізмами. І звичайно, під кожен додатковий «елемент» слід просвердлювати свій отвір для гільз. Розміри отвору повинні бути на 100 мм більше, ніж розміри труб та кабелів або проводів.

Схема монтажу кесону своїми руками

Skhema montazhu kesonu

Слід пам’ятати, що необхідно витримати глибину встановлення кесону – як правило, його встановлюють нижче глибини промерзання ґрунту (розмір її для кожного кліматичного регіону – свій). І якщо хочеться знати, як зробити водопровід із свердловини «з розумом» та «як треба», то не потрібно шкодувати коштів: надалі подібні вкладення окупляться, та не доведеться вигадувати, як встановити насос в свердловину та де виділити додаткове приміщення в будинку для системи водопостачання.

Як встановити насос у свердловину

Відразу обмовимося, що насос заглибного типу слід встановлювати в свердловину, повністю очищену від сміття, піску та води…! Воду доведеться відкачати, щоб в процесі встановлення насосу вона не помутніла від зважених частинок.

І звичайно, підключення насосу в свердловині доведеться «перестрахувати»: додатково обладнати очисними фільтрами – для того, щоб термін експлуатації насосу тривав якомога довше.

Останнє зауваження: насос будь-якого типу (і заглибний, і поверхневий) слід підбирати по продуктивності, яка в обов’язковому порядку повинна перевищувати «дебет свердловини» – максимально допустимий обсяг води. Цей показник визначає кількість мулу на дні: чим вище «дебет», тим менше ймовірність замулювання дна, а. отже, довший термін служби свердловини.

Проводимо водопровід у будинок своїми руками

Проводимо водопровід у будинок Щоб провести воду в будинок від автономної свердловини, необхідно наступне:

  • Індивідуальний проект системи водопостачання (у ньому буде чітко вказана схема прокладання труб, їх метраж та кількість фітингів, які необхідно придбати).
  • Система  підготовлення води (зрозуміло, це очисні фільтри та системи пом’якшення води для вживання її в їжу).
  • Інструменти та матеріали, а саме: труби, ножівка по металу, фітинги, будівельний фен.

На другому етапі проведення в будинок води формується розводка труб в будинку та на ділянці. Холодну воду, як правило, подають в санвузол та кухню, якщо потрібно – у теплицю. Стічна вода виводиться в локальну або загальну (селищну) каналізацію.

Отже, визначившись з проектом, можна приступити до роботи. Спочатку копається траншея (як правило, безканальне прокладання  труб водопостачання), потім дно засипається піщаною подушкою, на яку згодом і укладаються труби. Глибина траншеї – 1-1,2 м, ширина – 0,5 м (в залежності від кліматичного регіону та глибини промерзання ґрунту). Завдяки такій глибині водогін не замерзне навіть у найлютіші морози.

Якщо ж з якої-небудь причини  вирити таку траншею не вдається – доведеться додатково теплоізолювати трубу.

Діаметр труб для системи водопостачання вибирається, як правило, за розрахунками, однак можна стверджувати, що для родини у 2-20 осіб підійдуть труби ф20 мм, Матеріал – пластик, не дуже дорогий, але досить популярний.

Далі, шматки труб (як правило, їх метраж різниться, але буває і «типовий сортамент») зварюються (можна використовувати будівельний фен для нагріву кінців з’єднувальних труб між собою), укладаються на дно траншеї, заводяться у будинок через заздалегідь підготовлений отвір. Траншея засипається ґрунтом, а отвори герметизуються будівельною піною.

На останньому етапі здійснюється підключення всіх точок розібрання води  (унітаз, умивальники, ванна/душова кабінка, пральна машина, бойлер).

Додати коментар

Your email address will not be published.


*