Художній розпис стін своїми руками

Ця стаття буде цікава як починаючим художникам, так і професіоналам. Способів створення художнього розпису стін існує дуже багато. Час йде, з’являються нові матеріали, відповідно і нові способи розпису, засновані на живопису старих майстрів.

У цій статті я спробую познайомити читача з послідовністю ведення роботи над художнім розписом стін на прикладі своїх робіт з допомогою імприматури і лесирування.

Ескіз

Перш ніж приступити до роботи над розписом, необхідно визначитися з сюжетом. Як підібрати розпис стін в інтер’єр, я вже описувала в однойменній статті. Необхідно створити ескіз майбутнього розпису, в ньому зафіксувати свій задум, підібрати його за стилем та кольором до інтер’єру. Ескіз без пророблення деталей повинен передавати враження готового твору.

В ескізі вирішуються наступні завдання:

  1. Композиція. Знайти маси і силуети колірних плям зображення.
  2. Взяти кольорові та тональні відношення.
  3. Підібрати фарби, відповідні до цього розпису.
  4. Фактура. Продумати фактуру майбутнього розпису.

Ескіз бажано робити тими ж матеріалами, якими буде створюватися розпис на стіні. Небажано обмежуватися одним ескізом, краще зробити декілька варіантів, спробувати різні колірні рішення.

Малюнок на стіні

Малюнок на стініМалюнок під розпис на стіні виконується різними способами. У цій статті я опишу найбільш зручний для мене – малюнок сепією, який закріплюється водою.

У нас вже є ескіз майбутнього розпису в кольорі. В першу чергу необхідно підготувати стіну до нанесення малюнка. Стіна повинна бути обштукатурена, вирівняна і загрунтована спеціальним просоченням для стін, щоб на стіні не було крейди (просочення продається в будівельних магазинах). Наносити малюнок можна як просто на гладку штукатурку, так і на декоративну, фактурну штукатурку. Мені більше подобається другий спосіб, оскільки з допомогою фактури можна задати простір в розпису, тобто перші плани зробити більш об’ємні, опуклі, а дальній план більш гладкий. І ще перевага цього способу в тому, що при нанесенні барвистого шару виходять багаті заливання, як показано на фотографіях. Декоративну штукатурку можна нанести самому або скористатися послугами фахівця з нанесення декоративних покриттів. На декоративне покриття обов’язково наноситься просочення для декоративної штукатурки (ні в якому разі не можна покривати воском, тому що потім не можна буде зробити розпис). Це просочення можна заколірувати в основний колір фону інтер’єру.

Етапи перенесення малюнку на стіну

  1. Етапи перенесення малюнку на стінуЕскіз на папері розбиваємо на квадрати і вираховуємо масштаб розпису, тобто скільки входить сторона ескізу, в сторону розпису на стіні.
  2. Розбиваємо на квадрати стіну під розпис. Це можна зробити двома способами. 1-й спосіб – розлініяти квадрати на стіні тонкими лініями сепією або малювальним вугіллям. 2-й спосіб – розмітити квадрати по великих сторонах розпису і наклеїти тонкий шпагат на малярський скотч по цих розмітках. Шпагат краще використовувати світлих тонів, щоб не заважало сприйняттю малюнка на стіні. Цей спосіб краще, якщо ескіз складний з безліччю дрібних деталей. А можна просто скористатися великою лінійкою і перенести в масштабі всі головні точки композиції. Цей спосіб краще, якщо зображення містить великі елементи з мінімальною кількістю дрібних деталей.
  3. По намічених квадратах або головних точках переносимо ескіз на стіну. Краще це робити сепією, а не вугіллям. На мій погляд, вугілля згодом не так гармонійно входить в живопис і дає бруд. А сепія дуже гармонійно входить у живопис своїм теплим відтінком кольору.
  4. Починати малюнок слід з силуету зображення. Таким чином, відразу вирішуються дві задачі: композиція і великі пропорції. Малюнок обов’язково треба уточнити на стіні, щоб він виглядав гармонійно в натуральну величину. Не варто копіювати ескіз механічно, якщо звичайно це не копія картини художника.

Тональні відношення

Тональні відношенняЩоб полегшити роботу з вирішення колористичних завдань можна виконати тональний малюнок розпису. Краще застосовувати червоно-коричневий або вохристий відтінок, тому його можна в деяких місцях не записувати і настінний живопис від цього тільки виграє, як показано на фото. Можна наносити малюнок і не пресованим вугіллям для розпису, але сірість цього матеріалу може надалі домісити і вийде бруд, який доведеться замальовувати щільною фарбою. Починати роботу краще з темних плям, найсвітліші плями залишаються чистими до кінця.

Цей етап роботи можна і пропустити. Його доцільно робити, коли на стіні пишеться копія картини або переноситься дуже складний малюнок з безліччю дрібних деталей. У живопису цей етап називається підмальовок, в якому відпрацьовується тон, а потім не думаючи про тони, робота ведеться тільки над кольором.

Опрацювання деталей

Дивлячись на ескіз, визначаємо головне і другорядне. Не можна допустити, щоб всі деталі були виконані однаково. Відчуття цілісності і завершеності виникає, коли деталі розрізняються за значенням і ступенем виконання.

Деталі на передньому плані набираємо декоративною штукатуркою по малюнку об’ємно, створюючи спеціальну фактуру, наприклад, камінь, кора дерева, піна хвиль, камені або пісок. Згідно ескізу. Даємо шару декоративної штукатурки просохнути і покриваємо просоченням.

Колірні відносини

У живописі велике значення мають колірні відносини. Всі колірні плями, які присутні в ескізі, необхідно взяти у відносинах один до одного, які б створювали відчуття гармонії, викликали естетичні емоції. Це одне з основних завдань у живопису. Для цього потрібно дивитися на роботу в цілому, щоб відчути звучання колірних плям, не відволікаючись на деталі. Багато майстрів, що володіють великим досвідом, могли починати писати «від шматка». Їх досвід дозволяв представити в уяві закінчений твір.

Починати роботу кольором краще з темних плям. Вони повинні бути не чорними, а кольоровими. Білі плями залишаються незачепленими до останнього.

Починати писати краще з далеких планів, наприклад, небо, море, поступово просуваючись до передніх планів. Не забуваємо про взаємопроникнення кольору.

Імприматура

impymІмприматура (від італ. imprimatura – перший шар фарби) – термін, використовуваний в живопису, кольорове тонування поверхні вже готового білого грунту, що ввійшло в практику італійських художників XVI століття. Барвистий ефект старовинного живопису складається з ряду фарбових нашарувань, які просвічують один через одного.

Розпис буде виконуватися із застосуванням імприматури. Основна інформація про форму живопису знаходиться в силуеті плями. Силуети всіх плям розпису пишемо темперою, чітко промалювавши тінь і світло. Зазвичай використовується обмежена палітра темпери, суміші із титанових білил, світлої охри, ультрамарину і червоно-коричневий колір. На цьому етапі обов’язково відпрацьовується і тепло-холодність кольору. Приклад нанесення імприматури показано на фотографії з пальмою. Гілки прописані темперою, темний тон сумішей використаний в тіні і практично білий тон в світлі. Темпера наноситься об’ємно на передніх планах і гладко на дальніх планах.

Лесування кольором

Лесування (від нім. Lasierung – глазур), глизаль або глейз (від англ. Glaze – глазур, глянець) – техніка отримання глибоких переливчастих кольорів за рахунок нанесення напівпрозорих фарб поверх основного кольору. Лесирувальними називаються спеціальні напівпрозорі фарби.

Після нанесення імприматури, починаємо лесирувати кольором всі деталі розпису, уважно їх опрацьовуємо. Зазвичай для цієї мети використовується художній акрил, але можливо лесирувати та темперою. Але змішувати акрил з темперою не варто, фарба згортається. .Не забуваємо про тепло-холодності кольору і плановості. Щоб показати плановість можна використовувати розведений світлий акрил з водою в ємності. Покриваємо цим розчином далекі плани і як би відводимо їх в туман. Так прописуємо всю роботу, уточнюючи і деталізуючи. Якщо необхідно, то можливо вторинне нанесення імприматури, поверх акрилу, в разі невдалого лесування.

Завершальний етап

Як зробити розпис стін своїми руками

На даному етапі відбувається узагальнення, уточнення колірних відносин, супідрядність деталей. В кінці роботи повертаємося до цілісного сприйняття розпису, уточнюємо колірні відносини і дотики. Щоб домогтися цілісності і завершеності розпису, повертаємося до головних деталей і більш уважно їх опрацьовуємо. Скрізь має бути сувора супідрядність деталей. Іноді, після окремої прописки деталей, при цілісному сприйнятті, хочеться внести невеликі зміни, щось узагальнити, виправити. Це треба робити вільно та легко, щоб робота виглядала легкою й «не замученою».

Готовий розпис обов’язково покриваємо спеціальним лаком для декоративних покриттів. Краще використовувати матовий лак, тому глянець бликует і з’їдає частину розпису, що заважає цілісному сприйняттю роботи.

Додати коментар

Your email address will not be published.


*